Оніміння – це фізіологічний стан, що виникає при тривалому передавленні кровоносних судин, зазвичай у кінцівках.
З цим явищем стикалася кожна людина. При онімінні в народі говорять «ногу відсидів» або «руку відлежав», тим самим підкреслюючи, що стан виникає внаслідок тривалого статичного положення кінцівки, часто незручного, у ході якого частково блокується прохідність судин.
Коли оніміння кінцівок – це норма?
Зазвичай оніміння включає ряд особливостей:
- повна втрата шкірної чутливості кінцівки;
- іноді може супроводжуватися хворобливою гіперчутливістю;
- відчуття руки/ноги, як ватної, яка не належить конкретній людині і не пов’язана з нею;
- рухова функція збережена, але істотно порушена (людині здається, що вона управляє кінцівкою виключно силою думки);
- втрата м’язового тонусу, наприклад, неможливість перенести вагу на онімілу ногу;
- стан проходить після зміни позиції, при відновленні нормального кровообігу;
- поява «мурашок» на шкірі, коли кров знову починає стікати в онімілу зону;
- у міру відновлення кровотоку може виникати сильний біль і печіння, які проходять, як тільки кровообіг в ділянці, що онімів, повертається в норму.
Коли варто звернутися до лікаря?
Найчастіше оніміння – стан минущий і швидко проходить.
Тим не менш, варто насторожитися, якщо такі відчуття повторюються занадто часто (наприклад, щоночі затікає рука або щоразу при тривалому сидінні німіє нога) або здаються неадекватними ситуації (немає ніякого механічного здавлювання, а оніміння є).
У першому випадку, можливо, досить змінити незручні меблі на більш ергономічні та ортопедичні, але краще звернутися за консультацією до невролога, так як оніміння може виявитися симптомом серйозного захворювання нервової та серцево-судинної системи.
Причини оніміння рук та пальців на руках
- Спонтанно німіє одна рука (рідше – обидві): остеохондроз, спондилолістез хребців, грижі міжхребцевих дисків. Часто супроводжується болями у шиї та плечах, запамороченням та шумом у вухах.
- Оніміння з порушенням рухової функції – полінейропатія.
- Симетричне оніміння: інтоксикація організму, гостре інфекційне захворювання, діабет, алкоголізм.
- Німіє одна кінцівка: розсіяний склероз, порушення мозкового кровообігу, інсульт, пухлини мозку.
- Німіють і біліють (рідше набувають синюшного відтінку) пальці рук: хвороба Рейно (порушення роботи дрібних судин), склеродермія.
- Німають усі пальці крім мізинця: синдром зап’ясткового суглоба, травми кисті, артрит, гіпотиреоз.
- Німіє мізинець (іноді залучається безіменний палець), зовнішній бік кисті: неврит ліктьового нерва, ішемічна хвороба серця.
- Оніміння великого пальця руки: гемангіома, нейрофіброма.
Причини оніміння ніг (гомілок, стегон, сідниць) та пальців на ногах
- Болі в попереку, сідницях і ногах, оніміння попереку та задньої поверхні стегна: поперековий остеохондроз, листез хребців поперекового відділу, грижа міжхребцевого диска, защемлення сідничного нерва (ішіаз), атеросклероз стегнових кровоносних судин, синдром кінського хвоста.
- Оніміння з порушенням рухової функції: полінейропатія, розсіяний склероз, тунельний синдром, артрит.
- Оніміння стоп і гомілок, біль при напрузі м’язів, труднощі з ходінням, поява набряклості, а потім виразок: атеросклероз, облітеруючий ендартеріїт (змикання просвіту артерій), варикозне розширення вен, тромбофеліт, наслідки цукрового діабету.
- Німають пальці на ногах: артрит великого пальця стопи, радикулоневрит, підозри на пухлини або туберкульоз хребта.
Причини оніміння тулуба
- Оніміння крижово-поперекового відділу: остеохондроз, спондилолістез, радикуліт, розтягнення або дистрофія м’язів спини, ниркова недостатність, вагітність, захворювання внутрішніх статевих органів жінки, хвороби передміхурової залози у чоловіків, пухлини внутрішніх органів.
- Оніміння середини спини, лопаток, плечових суглобів супроводжуються болями: хвороби хребта (остеохондроз, листез, спондильоз, спондилоартроз, кіфоз), плечолопатковий періартрит, ішемічна хвороба серця, міжреберна невралгія, хвороба Шпренгеля.
Причини оніміння голови, обличчя, губ
- Німіє шкіра на певній ділянці обличчя: невралгія трійчастого нерва, оперізуючий герпес, параліч Белла (супроводжується болем за вухами і загостренням слуху).
- Оніміння всієї голови зі зниженням тонусу м’язів та порушенням руху м’язів обличчя та гортані: інсульт.
- Оніміння голови: мігрень, гіпертонічний криз, остеохондроз шийного відділу хребта, цукровий діабет, розсіяний склероз, пухлини головного мозку.
- Оніміння губ і язика: алергічна реакція на продукти, наслідки випадкового прийому хімікатів всередину (кислота, луг), травми та патології розвитку щелепи, невралгія язикоглоткового нерва (з іррадіацією в горло та вухо), інсульт, транзиторна ішемічна атака, пухлина мозку, грибкові ураження ротової порожнини, дефіцит вітаміну B12 (B-дефіцитна анемія), тривале вживання гормональних стероїдів, активне куріння.
Діагностика та лікування оніміння в Києві
Зі скаргами на оніміння необхідно в першу чергу звернутися до невролога або травматолога (якщо відчуття об’єктивно пов’язані з недавньою травмою). Для діагностики основного захворювання, чиїм симптомом є оніміння призначають:
- рентгенографію відповідного відділу хребта або голови, суглобів;
- електроенцефалографію;
- реоенцефалографію;
- КТ або МРТ головного мозку, спинного мозку, внутрішніх органів;
- УЗД внутрішніх органів, матки та яєчників, серця;
- доплерографію судин, які живлять головний мозок або кінцівку;
- реовазографію;
- електронейроміографію;
- електрокардіографію;
- загальний аналіз крові, аналіз крові на цукор та холестерин, біохімію крові, дослідження на гормони та онкомаркери.
Після діагностики причин оніміння хворий прямує на лікування до відповідного фахівця: невролога, кардіолога, нефролога, гастроентеролога, гінеколога, інфекціоніста, хірурга або онколога (або до інших вужчих фахівців).
Далі проводиться лікування не конкретно оніміння, а основного захворювання, тому медикаментозні курси, хірургічні втручання та фізіотерапевтичні заходи можуть кардинально відрізнятись.
Також у різних ситуаціях лікування може проводитися за рекомендаціями лікаря в домашніх умовах або стаціонарі. В окремих випадках (наслідки серйозної травми, розсіяний склероз) може знадобитися відновлювальний курс у центрі реабілітації.
Для профілактики оніміння достатньо дотримуватись основного правила: організм повинен отримувати достатню кількість кисню та корисних речовин.
Це найлегше реалізувати, дотримуючись здорового способу життя:
- щоденні прогулянки на свіжому повітрі, бажано, пробіжки, щоб наситити кров киснем;
- регулярна фізична розминка, щоб підтримувати м’язи в тонусі і повертати їх у нормальне положення після тривалої незручної пози (для запобігання затиску судин або нервових закінчень);
- повноцінне харчування, багате на вітаміни та інші необхідні організму речовини;
- боротьба із зайвою вагою;
- відмова від куріння (спазм артеріол – типова хвороба курців);
- регулярні курси терапії хронічних захворювань.
