Дизартрія у дітей: симптоми, причини, лікування


Дизартрія – це розлад мови, викликаний ураженням мовнорухового аналізатора та порушенням роботи м’язів апарату артикуляції.

Дане логопедичне захворювання є дуже поширеним (найпоширеніша лише дислалія) і зустрічається у 3-6% дітей до підліткового віку. В основі цього розладу лежать органічні ураження нервової системи, тому при діагнозі дизартрія, крім лікування логопеда, також необхідна консультація невролога.

Причини розвитку дизартрії у дітей

Найчастіше дизартрія у дитини виступає як розлад, що супроводжує дитячий церебральний параліч (у 65-85% випадків) і має ті ж причини виникнення.

Захворювання та стани, перенесені у внутрішньоутробному періоді розвитку, які можуть спричинити вади розвитку нервової системи:

  • важкі токсикози під час вагітності у матері;
  • патологічний перебіг вагітності;
  • резус-конфлікт;
  • внутрішньоутробні інфекції;
  • хронічні хвороби матері;
  • недоношеність та передчасні пологи;
  • гіпоксія плода в утробі;
  • асфіксія або ішемія головного мозку у новонароджених;
  • родова травма;
  • важкі спадкові захворювання.

Захворювання та стани, перенесені в ранньому дитинстві, які можуть спровокувати розвиток дизартрії:

Ознаки дизартрії у дитини

Основним зовнішнім проявом дизартрії є нечітка мова через порушення роботи мовного апарату внаслідок гіпотонії м’язів артикуляції.

Однак, окрім складнощів з вимовою, дитина має й інші проблеми, спричинені бульбарними порушеннями.

Найпоширеніші симптоми дизартрії:

  • Несмикання губ і мимовільне випадання язика назовні;
  • або, навпаки, занадто щільно стислі губи, що викликається спазмом м’язів артикуляції;
  • млявість або повна нерухомість мови внаслідок дистонії м’язів артикуляції;
  • бульбарні порушення: труднощі при прийомі їжі (особливо рідкої), часті поперхування, складності з ковтанням, загальний млявий стан і часті відрижки у немовлят, гіперсалівація (надлишкове виділення слини та нековтання її);
  • також у немовлят часто відсутній лепет у належному віці, а перші слова звучать вже після 2 років;
  • назалізація голосу (дитина говорить у ніс) за відсутності риніту та інших ЛОР-захворювань;
  • порушення мовного дихання: дитині складно вимовити всю фразу целіком, вона робить часті паузи або швидко «задихається», до кінця речення голос згасає;
  • мова немелодійна: монотонна, надто швидка або, навпаки, розтягнута;
  • багато звуків у мові спотворюються, підмінюються іншими або пропускаються зовсім (тверді звуки пом’якшуються, мова свистяча або шипляча);
  • через гіпертонус голосових зв’язок голос хворої дитини зазвичай дуже високий і навіть писклявий;
  • іноді через параліч мовних м’язів може бути повна німота (анартрія);
  • також часто у дітей з дизартрією страждає будь-яка дрібна моторика, тому вони не люблять виконувати дії подібної спрямованості (застібати гудзики, промальовувати дрібні деталі або збирати дрібні конструктори/головоломки, згодом – проблеми з письмом).

Форми та види дизартрії

Існує кілька класифікацій дизартрії: по локалізації ураження, за провідним клінічним синдромом і за ступенем тяжкості захворювання.

Бульбарна дизартрія

Для даної форми дизартрії характерне порушення або відсутність бульбарних рефлексів: порушення ссання та ковтання, надлишкове слиновиділення, труднощі з жуванням, практично повна відсутність міміки. Голос зазвичай гугнявий, хрипкий, дуже тихий, всі приголосні звуки однакові.

Псевдобульбарна дизартрія

Цей стан викликано гіпертонусом м’язів мовного апарату чи спастичним паралічем. Найхарактернішою картиною є порушення роботи м’язів язика, гіперсалівація, часте поперхування. Порушено вимову сонорних (дзвінких, які не мають глухої пари), шиплячих і свистячих звуків.

Коркова дизартрія

Основна причина кіркової дизартрії – порушення довільної артикуляційної моторики, тоді як мовленнєве дихання та часто інтонаційна складова збережені.

Підкіркова дизартрія

Для цієї форми характерні гіперкінези – мимовільні рухи, зокрема мімічні та артикуляційні. У процесі промови гіперкінези посилюються, що може призвести до спазму артикуляції, що веде до перепадів тембру (то низький хрипкий, то високий, писклявий) і сили голосу (то шепіт, то вигуки). Також страждає темп мови і може виникати заікання (як прояв гіперкінезу).

Мозочкова дизартрія

При даному стані мова хворого уривчаста, поштовхоподібна і більше схожа на скандування, ніж на плавне мовлення. Також характерна атаксія (тремор і слабкість кінцівок, хиткість ходи, порушення координації рухів та рівноваги).

Також іноді виділяють холодову дизартрію, яка проявляється при сильних змінах температури у приміщенні, де знаходиться дитина. Причиною такого стану є нервово-м’язове захворювання міастенія.

Логопеди виділяють 4 ступеня тяжкості захворювання:

  1. Легкий ступінь (стерта дизартрія) – оточуючими зазвичай не реєструється, але логопед відразу ж помітить порушення.
  2. Середньо-легкий ступінь – мова зрозуміла оточуючим, але вже явно помітні порушення.
  3. Ступінь середньої тяжкості – мова сильно порушена, дитину розуміють лише люди, які з нею часто спілкуються (батьки) і лише тому, що вже знають, як дитина спотворює кожне слово.
  4. Тяжка ступінь (анартрія) – мова або незрозуміла взагалі нікому або зовсім відсутня.

Діагностика дизартрії у дітей

При мовних порушеннях дитини в першу чергу необхідно зводити на консультацію до невролога, який проведе необхідні дослідження та зможе правильно діагностувати дизартрію. Крім неврологічних тестів та реєстрації об’єктивних даних, лікар невролог призначить:

Після отримання результатів цих досліджень дитина направляється на консультацію до логопеда, який також проведе логопедичні проби для визначення форми та ступеня захворювання.

Лікування дизартрії у дітей

Лікуванням дизартрії далі займається лікар логопед.

У ході логопедичних занять дитина розвиватиме:

  • дрібну моторику рук;
  • моторику мовного апарату;
  • дихання;
  • інтонацію, тембр та силу голосу;
  • правильну звуковимову.

Крім занять з логопедом важливо, щоб дитина отримувала медикаментозне лікування (ноотропи), а також пройшла курс фізіотерапії (масажі, ЛФК, акупресури і т.д.). Також добре себе показують нетрадиційні види лікування: ігрова, пісочна чи ізотерапія, дельфінотерапія.

У разі ранньої діагностики та початку лікування дизартрії, а також нескладних органічних уражень нервової системи, є всі шанси повністю позбутися хвороби. У той же час нелікована дизартрія може суттєво знизити можливість дитини нормально вчитися, а також порушує нормальні соціальні контакти, що може негативно вплинути на якість життя людини.

Опубліковано автором admin.aksimed