Менінгіт – це запалення оболонок головного та спинного мозку бактеріального, вірусного чи грибкового походження. Розрізняють гнійний та серозний менінгіт, а також первинний та вторинний (як ускладнення іншого захворювання).
Захворювання розвивається стрімко протягом кількох днів, виняток становить туберкульозний менінгіт. Хвороба приблизно однаково вражає чоловіків і жінок. Але було помічено, що частіше до менінгіту схильні люди зі слабким імунітетом або ті, що мають вади та травми центральної нервової системи.
Причини розвитку менінгіту
У ході діагностики захворювання завжди можна виявити збудника, що призвів до запалення мозкових оболонок:
- віруси (зокрема, ентеровіруси – звичайна причина менінгіту у дітей);
- бактерії (стрептококи, менінгококи, листерії, гемофільна та туберкульозна палички);
- найпростіші – амеби (викликають менінгоенцефаліт);
- грибки (кандида, криптококи).
В організм вони потрапляють через воду, їжу, забруднені предмети, при укусі заражених комах або тварин, при контакті слизових, під час пологів, повітряно-краплинним шляхом.
Вторинний менінгіт може бути спровокований черепно-мозковими травмами, інфекційними ЛОР-захворюваннями (отит, синусит), запаленням легень, цукровим діабетом, цирозом печінки, хронічними хворобами туберкульозом, токсоплазмозом, бруцельозом, саркодіозом, сифілісом), алкоголізмом, тощо.
Тим не менш, менінгіт – це захворювання, яке не часто зустрічається, так як для його розвитку необхідне виконання двох умов:
- імунітет людини повинен бути суттєво ослаблений;
- хвороботворний агент повинен проникнути безпосередньо в спинномозкову рідину та тканини мозку.
Симптоми менінгіту
Практично у всіх випадках хвороба розвивається стрімко, яскраво виражені ознаки інтоксикації:
- висока температура та озноб;
- головний біль;
- сплутаність і втрата свідомості;
- сонливість;
- м’язова слабкість;
- ригідність потиличних м’язів;
- судоми;
- світлобоязнь, підвищена шкірна чутливість, реакція на звуки;
- кон’юнктивіт;
- втрата апетиту, нудота, блювання;
- шкірний висип (у вигляді зірочок);
- підвищення ЧСС.
Часто провісником менінгіту є ГРВІ, яку і починають лікувати, тоді як насправді вже йде розвиток менінгіту. При підозрі на запалення мозку необхідна термінова госпіталізація, оскільки нелікований менінгіт має серйозні наслідки, які супроводжуватимуть хворого ще кілька місяців, а то й усе життя:
- часті головні болі, що не піддаються лікуванню;
- зниження або втрата гостроти зору та/або слух;,
- судоми і навіть епілептичні напади;
- порушення у роботі серця;
- гормональні збої;
- набряк легенів;
- набряк або водянка головного мозку та супутні захворювання;
- параліч тіла.
У найважчих випадках хвороба викликає або слабку розумову діяльність, або параліч дихальних шляхів, що стає причиною смерті хворого. Особливо небезпечний менінгіт у дітей (і чим молодша дитина, тим небезпечніше захворювання), оскільки може стати причиною затримки психічного та фізичного розвитку, вегетативних розладів тощо.
Діагностика менінгіту
Найголовніший та показовий аналіз при підозрі на менінгіт – люмбальна пункція. Дослідження спинномозкової рідини, виявить причину запалення, що дозволить призначити правильне лікування.
Як додаткову діагностику менінгіту призначають розгорнутий аналіз крові, огляд очного дна, рентген черепа, ЕКГ, ЕЕГ та томографію.
Лікування менінгіту
Лікування менінгіту проводиться у стаціонарних умовах в інфекційному відділенні. Займається лікуванням лікар-інфекціоніст, консультації проводять невролог та психіатр, рідше: окуліст, ЛОР, фтизіатр. При дитячому менінгіті необхідна консультація педіатра.
Після визначення збудника захворювання призначається відповідне лікування: противірусні чи антибактеріальні препарати (антибіотики). Іноді може знадобитися застосування заспокійливих або протисудомних препаратів. Хворому показаний спокій, постільний режим та багато пити.
Якщо лікування було розпочато вчасно, через 7-10 днів аналіз спинномозкової рідини буде чистим, а поліпшення стану почнеться вже на 3-4 день.
Профілактика менінгіту
Від запалення спинномозкових оболонок застрахуватися неможливо, але дотримання деяких заходів профілактики та гігієни суттєво знижує ризик розвитку менінгіту.
- Від деяких форм менінгіту захистить вакцинація. Проводити її можна з півторарічного віку і діє вона 3-4 роки.
- Так як збудники менінгіту часто потрапляють через забруднену воду/їжу, воду вживати тільки кип’ячену (а не просто відфільтровану) або бутильовану, їжу ретельно обробляти термічно.
- Уникати купання в стоячих водоймищах, тому що там бактерії розмножуються дуже активно.
- Дотримуватись особистої гігієни, регулярно мити руки.
- Зміцнювати імунітет: приймати вітамінні комплекси, виконувати фізичні вправи.
- Уникати переохолодження, голодування, недосипання, стресу тощо.
Клініка сучасної неврології «Аксімед» нагадує, профілактика завжди краще лікування, але якщо уникнути хвороби не вдалося, не відкладайте звернення до лікаря. Раннє лікування – запорука повного одужання.