Які рухові порушення виникають після інсультів та як їх усунути


Рухові розлади у вигляді парезів і плегій різного ступеня вираженості є найчастішими постінсультними проявами.

Згідно зі статистичними даними, рухові порушення спостерігалися у 88% людей, які перенесли інсульт.

Нерідко плегії та парези поєднуються з іншими неврологічними дефіцитами: мовними розладами (при ураженні лівої півкулі), порушенням чутливості, мозочковими розладами та ін.

Процес відновлення рухів (сила, обсяг) переважно відбувається у перші півроку після інсульту, саме у зазначений період проведення активної реабілітації найефективніше.

Що стосується відновлення складних рухових навичок (побутових, трудових, самообслуговування), воно може бути тривалішим і зайняти 1-2 роки.

Контрактури

Протягом перших місяців після інсульту в пацієнтів починається розвиток контрактур (стійких обмежень рухів у суглобах).

Основні причини розвитку контрактур після інсульту:

  • посилення м’язової спастичності;
  • розвиток синдрому «больового плеча» та постінсультних артропатій.

Які методи використовуються для корекції рухових розладів?

Основний метод корекції рухових порушень – це кінезіотерапія, яка включає пасивну і активну гімнастику. Додатковими методами є електростимуляція нервово-м’язового апарату, масаж.

Кожен період інсульту має завдання кінезотерапії. Наприклад, в гострому періоді до основних завдань кінезіотерапії належить:

  • рання активізація пацієнтів;
  • попередження виникнення патологічних станів (артропатій, спастичних контрактур) та ускладнень (пролежнів, застоїв у легенях, тромбофлебітів), які пов’язані з гіпокінезією;
  • вироблення активних рухів.

Головні завдання рухової реабілітації:

  • Зменшення спастичності;
  • подальша робота з розвитку активних рухів;
  • подолання співдружніх рухів (синкінезій);
  • навчання навичок самообслуговування;
  • тренування стійкості у вертикальному положенні;
  • вдосконалення ходьби;
  • підвищення сприйнятливості до фізичних навантажень.

З метою лікування та профілактики контрактур, що розвиваються на тлі спастичності, застосовуються:

  • активна рухова реабілітація, що включає кінезіотерапію, лікування положенням, точковий масаж;
  • прийом м’язових релаксантів;
  • теплові процедури (грязеві, парафінові, озокеритові аплікації);
  • ортопедичні заходи (лонгети, ортопедичне взуття).

Зверніть увагу, що

лікування та комплекс заходів щодо відновлення рухових функцій в жодному разі не призначається самостійно.

Для цього необхідно звертатися за консультацією невролога та реабілітолога (кінезіотерапевта).