Невроз нав’язливих станів (обсесивно-компульсивний розлад) – це стан, при якому людину долають тривожні думки, яких вона не може позбутися. Ця постійна нервова напруженість, у свою чергу, викликає нав’язливі неконтрольовані дії. Відмінною рисою цього захворювання є збережена критичність хворого до свого стану (тобто думки та рухи оцінюються ним, як чужі).
Обсесивно-компульсивний розлад розвивається у 2,5% населення, у чоловіків та жінок у рівній мірі. Однак у чоловіків дебют припадає на підлітковий період, а у жінок – після 20-25 років. Відомо, що у людей з високим рівнем інтелекту розлад трапляється в 1,5 рази частіше, ніж у власників середніх показників.

Виділяють три форми (виду) обсесивно-компульсивного розладу
- Одноразова: ознаки неврозу тривають місяцями і навіть роками на одному рівні інтенсивності (чи з віком сходять нанівець).
- Ремітує: ознаки неврозу то загострюються, то згасають.
- Прогресуюча: симптоми посилюються, а тривожність і страхи «розростаються», тобто приєднуються нові страхи і ритуали захисту від них.
Практично у всіх випадках захворювання обсесії (нав’язливі думки) провокують компульсії (нав’язливі дії), але у 20% невроз обмежується нав’язливістю думок.
Чому може розвинутися невроз нав’язливих станів
Є кілька гіпотез, що стає причиною розвитку неврозу нав’язливих станів.
Біологічні фактори
- Спадковість. Приблизно у 50% хворих серед близьких родичів були випадки обсесивно-компульсивного розладу.
- Порушення хімічного балансу у клітинах головного мозку. Нестача нейромедіатора – серотнина.
- Органічні зміни у головному мозку. Порушення електропровідності (екстрапірамідні симптоми, що реєструється на ЕЕГ); патологічні дані КТ.
Психологічні фактори
Гостра психотравма чи пролонгований стрес можуть спровокувати розвиток неврозу. Однак саме обсесивно-компульсивний розлад розвинеться тільки у людини, схильного до неї біологічно. Без такої схильності психіка відреагує в інший спосіб.
Симптоми неврозу нав’язливих станів
Основним симптомом обсесивно-компульсивного розладу є нав’язливі думки та дії. Тим не менш, у кожної здорової людини можуть бути періоди сильного переживання, коли вона весь час думає про хвилюючу її тему і може на тлі цього виконувати циклічні рухи (ходити кругами по кімнаті, перебирати чітки, крутити гудзики, вирівнювати край скатертини, що сповз, і т.д.). Але на відміну від неврозу, здорова людина в стані тривоги досить легко може опанувати свої рухи (з думками, звичайно, складніше), а по закінченні ситуації ці прояви проходять зовсім.
При неврозі нав’язливих станів хворий розуміє, що нав’язливі думки йому чужі, а рухи безглузді, але з ними не може впоратися.
- Сумніви та побоювання. Зазвичай невроз починається з того, що хворий втрачає впевненість у собі, у тому, що він зробив усе, що потрібно і як треба. Він може перевіряти ще раз, чи закриті двері, чи вимкнена вода/світло/піч, перераховувати свої обчислення або перечитувати написаний текст і т.д.
- Нав’язливі думки. Найчастіше це хвилюючі спогади чи фантазії на хвилюючу тему. Рідше – співання нав’язливих пісень, промовляння фраз, віршів, молитов, причому це вже носить ритуальний характер.
- Фобії. Одним із основних симптомів розладу є нав’язливі (але не обґрунтовані) страхи. Найбільш розповсюджені страхи:
- мізофобія (страх забруднитись, що провокує постійне миття рук, аж до стирання шкіри);
- канцерофобія (панічна боязнь захворіти на рак);
- соціофобія та еритрофобія (страх суспільства, виступи перед публікою, почервоніти у всіх на очах);
- агорафобія (боязнь великих відкритих просторів і великого скупчення людей, наприклад, ринки, ярмарки, виступи просто неба);
- клаустрофобія (страх невеликих замкнутих просторів);
- гіпсофобія та акрофобія (страх підйому на висоту та знаходження там);
- ксенофобія (побоювання всього нового і невідомого).
- Також хворий може відчувати ірраціональні страхи-бажання: стоячи біля жвавої дороги боїться кинутися під колеса, стоячи на висоті – зробити крок униз, маючи під рукою ніж – завдати комусь або собі пошкодження.
- Нав’язливий рахунок. Хворий починає рахувати буквально все: стовпи на дорозі, кількість машин червоного/білого/будь-якого іншого кольору, що проїхали, сірники в коробці та інше.
- Компульсії (нав’язливі рухи). Це може бути перебирання чіток, постукування пальцями по столу, притупування, шморгання носом, знімання порошинок. Найвідомішими та найпоширенішими компульсіями є:
- оніхофагія – обкушування нігтів;
- дерматиломанія – здирання зі шкіри найменших нерівностей, видавлювання найдрібніших прищічків, розколупування ранок і т.д.;
- трихотілломанія – виривання волосся (зазвичай з голови, але можливе і з інших ділянок тіла).
- Неадекватний перфекціонізм. Хворий прагне завжди розвісити всі рушники на одному рівні, розставити чашки малюнком в один бік, розсортувати одяг за кольором і таке інше. Причому це не просто прагнення до порядку, дискомфорт від «неакуратності» може бути позамежним, коли хворий не може стримати себе, наприклад, в гостях, і починає все поправляти.
Діагностика та лікування неврозу нав’язливих станів
Діагностикою та лікуванням обсесивно-компульсивного розладу займається лікар психіатр та психотерапевт.
Зазвичай діагноз ставиться з урахуванням об’єктивних даних, розмови з пацієнтом і психіатричних тестів. Однак у деяких випадках хорошим діагностичним інструментарієм є ЕЕГ, комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія.
Також цей невроз має схожі симптоми з шизофренією та абсурдними розладами. Для диференціальної діагностики в першому випадку потрібен час (подальший розвиток захворювання), абсурд завжди сприймається хворим, як істина, а критичність при обсесивно-компульсивному розладі збережена.
Лікування неврозу нав’язливих станів зазвичай проводиться в домашніх умовах і полягає в медикаментозному лікуванні (транквілізатори та антидепресанти) та курсі психотерапії. У важких випадках потрібна госпіталізація до психоневрологічного диспансеру на стаціонарне лікування.
Вчасно діагностувати захворювання дуже важливо, оскільки якщо це ремітивна чи прогресивна форма, то з розвитком буде виникати все більше страхів і нав’язливих дій, що може призвести до порушень трудової діяльності та соціального життя людини.



