Невроз – це об’єднувальна назва групи психологічних розладів, викликаних тривалою психотравмуючої ситуацією. Перевантаження на роботі, конфлікти з начальством та співробітниками, неможливість самореалізації у трудовій діяльності, напружені стосунки з чоловіком, нерозуміння з дітьми чи батьками та інші важкі та тривалі ситуації викликають виснаження нервової системи. А втомлена нервова система – це швидка стомлюваність, порушення сну і апетиту, дратівливість і тривожність, зниження настрою і мотивації, і ще безліч неприємних проявів (у тому числі і фізичних).
Враховуючи темп та навантаження сучасного життя, неврози – дуже поширене явище. До 25% міського населення (у сільській місцевості цей розлад трапляється набагато рідше) має виражені симптоми неврозу. Однак до фахівців звертаються лише в крайніх і вже запущених випадках, коли вже суттєво страждає якість життя, а лікування може затягтися на роки.
Чому виникає невроз
Зовнішніх причин розвитку неврозу безліч, але внутрішня причина одна – слабка нервова система. Чим може бути зумовлена ця слабкість?
- Тривала психологічно напружена ситуація, яка ніяк не може вирішитися: проблеми на роботі, конфлікти в сім’ї, фінансові труднощі, тривала та тяжка хвороба близької людини тощо.
- Деякі особливості людини (вроджені або набуті в ході виховання): підвищена недовірливість або тривожність, неадекватно низька самооцінка, гіпервідповідальність, синдром відмінника. Сюди можна віднести трудоголиків, людей, які не вміють делегувати завдання й відповідальність за ці завдання іншим, не вміють розслаблятися (особистість типу А).
- Вроджена характеристика (так званий астенічний тип нервової системи).
- Порушення мозкового кровообігу (наприклад, при шийному остеохондрозі).
- Загальне фізичне виснаження організму (особливо внаслідок важкого, зазвичай інфекційного, захворювання чи авітамінозу).
Які симптоми вказують на невроз
Прояви неврозу можна розділити на кілька рівнів:
– психоемоційні симптоми:
- різкі перепади настрою, неадекватні причини;
- дратівливість та запальність;
- ранимість, уразливість, плаксивість;
- тривожність, полохливість;
- іпохондрія (надмірна заклопотаність своїм здоров’ям та впевненість у серйозному невиліковному захворюванні);
- зацикленість на травмуючій ситуації, хворий насилу може абстрагуватися від думок про неї;
- нав’язливі думки та рухи;
- розвиток фобій (особливо страхи закритих та тісних приміщень, публічних виступів, страх натовпу);
- підвищена чутливість до стресів: навіть найменший стрес надовго вибиває людину з колії;
- конфліктність у спілкуванні з оточуючими чи прагнення максимально обмежити свої соціальні контакти.
– Сомато-фізичні симптоми:
- швидка стомлюваність, несумірна виконаній роботі та витраченим зусиллям;
- зниження обсягу пам’яті, складності з концентрацією уваги, вирішення елементарних завдань потребує більших зусиль, ніж зазвичай;
- гіперчутливість до температурних перепадів, гучних звуків та яскравого світла;
- порушення сну;
- дуже часто неврози супроводжуються вегетативними порушеннями: стрибки тиску, посилене серцебиття, підвищена пітливість, неясні болі в грудях та животі, так звана нервова нудота та блювання, пронос;
- також часто відзначається зниження статевого потягу.
Всі перераховані вище симптоми сумарно сильно знижують якість життя людини, проте є кілька симптомів, які «заважають жити» більше, ніж інші.
Це напад паніки, що виникає без видимих причин, тобто немає жодного очевидного стимулу, що спричинив таку реакцію.
Симптоми панічної атаки:
- Прискорене та утруднене дихання,
- різке потовиділення, вологість долонь,
- можливо відчуття жару чи озноб,
- запаморочення, шум у вухах,
- втрата орієнтації у просторі,
- тремтіння і слабкість тіла,
- напівнепритомний стан,
- біль у грудях (зазвичай розцінюється, як біль у серці),
- раптовий гострий страх смерті (хворий боїться задихнутися чи померти від серцевого нападу).
Через підвищену збудливість нервової системи якийсь зовсім незначний фактор, який лише здалеку (і часто неусвідомлено) нагадує про психотравмувальну ситуацію, викликає неадекватну реакцію вегетативної нервової системи. Першим і найчастішим нападом є прискорення дихання. Через гіпервентиляцію з’являються симптоми типу запаморочення і нудоти, що ще більше нагнітає панічний стан, що провокує ще більше почастішання дихання, і так по наростаючій. Рано чи пізно хворий доходить до стану, коли він реально боїться задихнутися.
Швидкою допомогою при панічній атаці є прийом седативного препарату швидкої дії. Якщо медикаментів під рукою немає, важливо відновити дихання.
Це робиться так само, як і у випадку з істерикою:
- обмийте обличчя та шию людини холодною водою, це її підбадьорить і допоможе вивести із зацикленого стану;
- дайте випити води, ковтальний рефлекс ритмічний і він рано чи пізно призведе до відновлення та ритміки дихання;
- також у відновленні дихання ефективні дихальні вправи, але хворий не може їх застосувати в гострому стані паніки;
- а ось застосування гостропахнучих речовин типу нашатирного спирту або різких духів під питанням, так як в одних випадках вони приведуть людину до тями, а в іншому можуть викликати напад нервової задухи і навіть непритомність.
Тривога
Це психологічний стан, коли людина постійно перебуває в очікуванні якогось нещастя чи лиха, вона напружена і затиснута. Тривожність проявляється у трьох формах:
- емоційна тривога – постійні думки про травмуючій ситуації, драматичні фантазії на цю тему, очікування біди;
- фізична тривога – виражається напругою м’язів, м’язовими зажимами, особливо в ділянці шиї (плечі підтягуються вгору, а голова, навпаки, ховається в плечі), почуттям здавленості чи своєрідного накручування у грудній клітці;
- моторна тривога – посмикування рук і ніг, неможливість всидіти на місці, потреба кудись бігти і щось робити, аби відволіктися від тривоги.
Розлади сну
Постійна нервова напруга завжди викликає порушення сну. Через збудженість нервової системи та нав’язливих думок людина не може довго заснути, за ніч може багаторазово прокидатися через найменший шум або навіть без видимих причин, сновидіння часто тривожні чи кошмарні, а сон не приносить полегшення. У результаті хворий протягом дня відчуває постійну сонливість, але ввечері знову відчуває труднощі із засинанням.
Протилежною, але дуже рідкісною, ситуацією може бути надмірна кількість сну, коли організм оберігає людину від психотравмуючої ситуації шляхом «вимкнення» його з реальності. До речі, цей же механізм викликає непритомність у момент сильного стресу: таким чином мозок намагається зберегти життєздатність людини, якій загрожує надмірна і навіть нестерпна нервово-емоційна напруга.
Проблеми у спілкуванні
Невроз дуже часто супроводжується тривожністю, розсіяністю, апатією та зниженням самооцінки, а все це може викликати проблеми у спілкуванні з оточуючими. Хворий на невроз:
- губиться і тушується, коли до нього звертаються, іноді аж до глоссофобії (страх публічних виступів),
- можлива навіть нервова німота, коли хворому є що сказати, але він не може вимовити жодного слова,
- мова стає плутаною, з’являється заїкання,
- підвищується потовиділення, обличчя червоніє, чути тремтіння в голосі.
Проте такий прояв неврозу зустрічається не дуже часто, а соціальна сторона життя хворого страждає більше через його дратівливий і пригнічений стан, неадекватно уразливу реакцію на слова та дії оточуючих, підвищену агресивність або, навпаки, прагнення усамітнитися та обрізати соціальні контакти.
Лікування неврозу
На щастя, невроз – це оборотний стан, який відбувається після усунення психотравмуючого фактора, відновлення життєвої сили організму та кількох психотерапевтичних зустрічей. Лікуванням неврозу займаються невролог та психотерапевт.
Не варто плутати невроз із психозом – психічним захворюванням, яке супроводжується маревними ідеями, змінами картини світу і навіть галюцинаціями. Лікуванням психозу займається психіатр із обов’язковим застосуванням психотропних препаратів (нейролептиків).
Лікування неврозу завжди має проводитися в комплексі:
- Перша та основна стратегія при лікуванні – робота з психотерапевтом. У ході консультацій пацієнт разом із фахівцем підбирають найзручніший і найздоровіший варіант вирішення психотравмуючої ситуації. Насамперед зусилля спрямовані на зміну ставлення до того, що відбувається (клієнт буквально вчиться не сприймати маловажливих подій близько до серця), хоча іноді з’ясовується, що тільки радикальні заходи можуть виправити ситуацію (наприклад, зміна роботи). Часто неврози викликані напруженими відносинами з близькими людьми, у таких випадках дуже рекомендується сімейна психотерапія.
- Для стабілізації емоційного стану та зниження нервової напруги призначають седативні препарати, рідше – антидепресанти.
- Важливо проводити лікування неврологічних захворювань, оскільки вони часто є супутниками неврозів, та буває складно визначити, що з цього було першопричиною: невроз є симптомом хвороби, чи хвороба викликана неврозом.
- Підвищення загальної резистентності організму до зовнішніх впливів: вітамінотерапія, помірні фізичні навантаження, масажі, загартовування, правильне харчування, дотримання режиму роботи та відпочинку, дихальні практики, релаксація.
Невроз має сприятливі прогнози щодо лікування. Звичайно, залежно від тривалості захворювання та потенціалу нервової системи хворого, тривалість лікування може коливатися від кількох місяців до кількох років. На щастя, це захворювання не смертельне, і навіть не таке небезпечне, як депресія, яка може супроводжуватися суїцидальними думками. Проте лікувати невроз треба! І чим раніше ви почнете лікування, тим швидше повернете собі барви життя.
