Шизофренія: симптоми, види, прогноз


Шизофренія – це психічне захворювання, що поєднує ознаки психозу, порушення поведінки і, як наслідок, соціального життя, а згодом можуть страждати і когнітивні функції. Дебютує шизофренія зазвичай у 15-25 років (у жінок трохи пізніше).

Частота захворюваності у чоловіків та жінок приблизно однакова та становить 0,4-0,6% населення. Захворювання це прогресуюче і без необхідного медикаментозного лікування призводить до повної недієздатності людини. У поодиноких випадках хворий на шизофренію в період загострення може бути небезпечний для себе і оточуючих.

Причини, через які може розвинутися шизофренія

Шизофренія – це поліфакторне захворювання, і з провоковано воно може бути безліччю ситуацій, станів та захворювань.

Найпоширеніші причини розвитку шизофренії такі:

  • Інфекційні захворювання, які мати перенесла під час вагітності (герпес, цитомегаловірус, вірус Епштейна-Бара);
  • імунна реакція плода на антитіла матері (коли вона хворіє на вірусні захворювання);
  • спадкова схильність (до 50% у поєднанні з іншими факторами);
  • особливості сімейного виховання (домінантний та надто експресивний стиль поведінки матері, т.зв. «шизофренногенна мати»);
  • складна і тривала психотравмуюча ситуація або різкий і раптовий, гострий стрес;
  • неадекватні психологічні чи фізичні реакції батьків на вчинки дитини, епізоди насильства (фізичної та/або сексуальної) у дитячому віці;
  • проживання у великих містах (відомо, що в маленьких містах та сільській місцевості зустрічається шизофренія набагато рідше, ніж у мегаполісах);
  • низький соціальний статус та дискримінація за якоюсь характеристикою;
  • вимушена самота, соціальна ізоляція;
  • інтоксикація алкоголем або наркотичними речовинами (найчастіше каннабіоїдами в силу їх відносної доступності та дешевизни, але найбільш різкі реакції викликають амфетаміни).

Також можна виділити ряд особистих якостей, які характерні для людей, у яких згодом діагностують шизофренію: замкнутість, складності в соціальних контактах, труднощі в усному формулюванні думок, схильність до розлогих роздумів, загальна пасивність, недовірливість і підозрілість, неадекватні реакції на ситуації (може впасти в депресію через дрібне зауваження, але ніяк не відреагувати на серйозну хворобу або смерть близького родича).

Симптоми шизофренії

  • Найголовнішими та показовими симптомами шизофренії є галюцинації (частіше слухові) та марення.
  • Хворому може здаватися, що оточуючі чують його думки; думки, що з’являються в голові, чужорідні, вкладені кимось; хтось керує його думками, емоціями та поведінкою, «голоси» наказують йому щось робити.
  • Він може говорити, що спілкується із богом, інопланетянами тощо. Часто висловлює побоювання, що його переслідують, намагаються отруїти, хочуть отримати його стан та інше.
  • Емоційні реакції сплощуються і нерідко стають неадекватними, розвивається апатія, відсутня ініціативність.
  • Можливо напади безконтрольного мовного потоку чи, навпаки, загальмованість мови, коли хворий обривається на півслові і не пам’ятає, що й навіщо говорив.
  • Іноді світ починає сприйматися спотворено (змінюються звичні кольори, форми), може розвинутися деперсоналізація.
  • Ще більше звужується коло спілкування, соціальні контакти утруднені.
  • Розвиваються розлади уваги та пам’яті, а згодом, на тлі марення та галюцинацій можуть порушитися мислення та мова.
  • Можливі кататонічні прояви, ступор (мовчазність аж до мутизму, відмова від їжі, хворий довго перебуває в одній позі, погляд застигає).
  • Шизофренія часто супроводжується депресією і до 40% хворих роблять суїцидальні спроби.

Як і за багатьох психічних захворюваннях, при шизофренії відсутня критичність до свого стану, тобто хворий не усвідомлює, що те, що він бачить, чує і думає – це марення та галюцинації, а не реальний світ. Хоча після встановлення діагнозу багато хворих (особливо, націлені на збереження якості життя) вчаться розпізнавати галюцинації, чим підвищують свою критичність і адекватність.

Форми шизофренії

Залежно від основної симптоматики в медицині виділяють кілька видів (форм) шизофренії:

  1. Параноїдна шизофренія. Найпоширеніша форма, що характеризується маревими ідеями і, нерідко, слуховими галюцинаціями. Інші порушення (апатія, безініціативність) зазвичай відсутні.
  2. Кататонічна шизофренія. Характерні кататонічні прояви: ступор, завмирання у незвичайних позах. Іноді, навпаки, надмірна рухливість та активність. Іноді реєструються сновидні стани та яскраві зорові галюцинації (часто – сценоподібні).
  3. Гебефренічна шизофренія. Зазвичай розвивається у пубертатному віці і більше характеризується порушеннями волі та змінами в емоційній сфері. Галюцинації зустрічаються нечасто, а марення накладається на підлітковий максималізм і нігілізм, що виражається в дуже яскравому «я не такий як усі», «обраний».

Також виділяють просту шизофренію, яка має неяскраво виражену симптоматику без гострих психотичних проявів, а оточуючі просто вважають хворого «з дивностями».

Діагностика та лікування шизофренії

Шизофренія, як і всі психічні захворювання, знаходяться у зоні відповідальності лікаря психіатра. Звичайно, спочатку хворий (а частіше його родичі, адже у самого хворого критичність у період загострення відсутня) може прийти на прийом до невролога з підозрою на невроз та депресію, однак після кількох діагностичних тестів він все одно буде відправлений на консультацію до психіатра.

На сьогоднішній день шизофренія є хронічним прогресуючим захворюванням, і немає способу повністю від неї вилікуватися. Лікувальні заходи спрямовані на продовження фази ремісії та зниження інтенсивності у гострій фазі.

Для успішної підтримки життєдіяльності пацієнти лікар поєднує кілька тактик:

  • медикаментозне лікування (нейролептики, антидепресанти);
  • психотерапія хворого (а іноді й сімейна);
  • консультації родичів, як побудувати умови життєдіяльності пацієнта, щоб знизити частоту та інтенсивність психотичних рецидивів;
  • соціальна реабілітація хворого.

Підтримуюча терапія зазвичай триває все життя і проявляється у щоденному прийомі медикаментозних препаратів. Періоди загострення, залежно від їхньої інтенсивності, хворий також може перенести вдома або, у важких випадках, буде потрібно госпіталізація до психоневрологічного диспансеру.

При дотриманні лікарських приписів, людина, хвора на шизофренію може продовжувати жити насиченим життям, досягати великих професійних успіхів (наприклад, Сальвадор Даль і Вінсент ван Гог були шизофреніками, також на це захворювання хворіли деякі відомі актори та музиканти).