Шизофренія – це психічне захворювання, що поєднує ознаки психозу, порушення поведінки і, як наслідок, соціального життя, а згодом можуть страждати і когнітивні функції. Дебютує шизофренія зазвичай у 15-25 років (у жінок трохи пізніше).
Частота захворюваності у чоловіків та жінок приблизно однакова та становить 0,4-0,6% населення. Захворювання це прогресуюче і без необхідного медикаментозного лікування призводить до повної недієздатності людини. У поодиноких випадках хворий на шизофренію в період загострення може бути небезпечний для себе і оточуючих.
Причини, через які може розвинутися шизофренія
Шизофренія – це поліфакторне захворювання, і з провоковано воно може бути безліччю ситуацій, станів та захворювань.
Найпоширеніші причини розвитку шизофренії такі:
- Інфекційні захворювання, які мати перенесла під час вагітності (герпес, цитомегаловірус, вірус Епштейна-Бара);
- імунна реакція плода на антитіла матері (коли вона хворіє на вірусні захворювання);
- спадкова схильність (до 50% у поєднанні з іншими факторами);
- особливості сімейного виховання (домінантний та надто експресивний стиль поведінки матері, т.зв. «шизофренногенна мати»);
- складна і тривала психотравмуюча ситуація або різкий і раптовий, гострий стрес;
- неадекватні психологічні чи фізичні реакції батьків на вчинки дитини, епізоди насильства (фізичної та/або сексуальної) у дитячому віці;
- проживання у великих містах (відомо, що в маленьких містах та сільській місцевості зустрічається шизофренія набагато рідше, ніж у мегаполісах);
- низький соціальний статус та дискримінація за якоюсь характеристикою;
- вимушена самота, соціальна ізоляція;
- інтоксикація алкоголем або наркотичними речовинами (найчастіше каннабіоїдами в силу їх відносної доступності та дешевизни, але найбільш різкі реакції викликають амфетаміни).
Також можна виділити ряд особистих якостей, які характерні для людей, у яких згодом діагностують шизофренію: замкнутість, складності в соціальних контактах, труднощі в усному формулюванні думок, схильність до розлогих роздумів, загальна пасивність, недовірливість і підозрілість, неадекватні реакції на ситуації (може впасти в депресію через дрібне зауваження, але ніяк не відреагувати на серйозну хворобу або смерть близького родича).
Симптоми шизофренії
- Найголовнішими та показовими симптомами шизофренії є галюцинації (частіше слухові) та марення.
- Хворому може здаватися, що оточуючі чують його думки; думки, що з’являються в голові, чужорідні, вкладені кимось; хтось керує його думками, емоціями та поведінкою, «голоси» наказують йому щось робити.
- Він може говорити, що спілкується із богом, інопланетянами тощо. Часто висловлює побоювання, що його переслідують, намагаються отруїти, хочуть отримати його стан та інше.
- Емоційні реакції сплощуються і нерідко стають неадекватними, розвивається апатія, відсутня ініціативність.
- Можливо напади безконтрольного мовного потоку чи, навпаки, загальмованість мови, коли хворий обривається на півслові і не пам’ятає, що й навіщо говорив.
- Іноді світ починає сприйматися спотворено (змінюються звичні кольори, форми), може розвинутися деперсоналізація.
- Ще більше звужується коло спілкування, соціальні контакти утруднені.
- Розвиваються розлади уваги та пам’яті, а згодом, на тлі марення та галюцинацій можуть порушитися мислення та мова.
- Можливі кататонічні прояви, ступор (мовчазність аж до мутизму, відмова від їжі, хворий довго перебуває в одній позі, погляд застигає).
- Шизофренія часто супроводжується депресією і до 40% хворих роблять суїцидальні спроби.
Як і за багатьох психічних захворюваннях, при шизофренії відсутня критичність до свого стану, тобто хворий не усвідомлює, що те, що він бачить, чує і думає – це марення та галюцинації, а не реальний світ. Хоча після встановлення діагнозу багато хворих (особливо, націлені на збереження якості життя) вчаться розпізнавати галюцинації, чим підвищують свою критичність і адекватність.
Форми шизофренії
Залежно від основної симптоматики в медицині виділяють кілька видів (форм) шизофренії:
- Параноїдна шизофренія. Найпоширеніша форма, що характеризується маревими ідеями і, нерідко, слуховими галюцинаціями. Інші порушення (апатія, безініціативність) зазвичай відсутні.
- Кататонічна шизофренія. Характерні кататонічні прояви: ступор, завмирання у незвичайних позах. Іноді, навпаки, надмірна рухливість та активність. Іноді реєструються сновидні стани та яскраві зорові галюцинації (часто – сценоподібні).
- Гебефренічна шизофренія. Зазвичай розвивається у пубертатному віці і більше характеризується порушеннями волі та змінами в емоційній сфері. Галюцинації зустрічаються нечасто, а марення накладається на підлітковий максималізм і нігілізм, що виражається в дуже яскравому «я не такий як усі», «обраний».
Також виділяють просту шизофренію, яка має неяскраво виражену симптоматику без гострих психотичних проявів, а оточуючі просто вважають хворого «з дивностями».
Діагностика та лікування шизофренії
Шизофренія, як і всі психічні захворювання, знаходяться у зоні відповідальності лікаря психіатра. Звичайно, спочатку хворий (а частіше його родичі, адже у самого хворого критичність у період загострення відсутня) може прийти на прийом до невролога з підозрою на невроз та депресію, однак після кількох діагностичних тестів він все одно буде відправлений на консультацію до психіатра.
На сьогоднішній день шизофренія є хронічним прогресуючим захворюванням, і немає способу повністю від неї вилікуватися. Лікувальні заходи спрямовані на продовження фази ремісії та зниження інтенсивності у гострій фазі.
Для успішної підтримки життєдіяльності пацієнти лікар поєднує кілька тактик:
- медикаментозне лікування (нейролептики, антидепресанти);
- психотерапія хворого (а іноді й сімейна);
- консультації родичів, як побудувати умови життєдіяльності пацієнта, щоб знизити частоту та інтенсивність психотичних рецидивів;
- соціальна реабілітація хворого.
Підтримуюча терапія зазвичай триває все життя і проявляється у щоденному прийомі медикаментозних препаратів. Періоди загострення, залежно від їхньої інтенсивності, хворий також може перенести вдома або, у важких випадках, буде потрібно госпіталізація до психоневрологічного диспансеру.
При дотриманні лікарських приписів, людина, хвора на шизофренію може продовжувати жити насиченим життям, досягати великих професійних успіхів (наприклад, Сальвадор Даль і Вінсент ван Гог були шизофреніками, також на це захворювання хворіли деякі відомі актори та музиканти).