Порушення мови зазвичай проявляються внаслідок органічних чи фізичних ушкоджень головного мозку, серйозних порушень у роботі нервової системи. Найпоширенішою причиною порушення чи втрати мовної функції є інсульт.
Планомірне і цілеспрямоване відновлення промови – одне із ключових моментів у реабілітації після інсульту, який сприяє поверненню хворого до соціального життя і мотивує більш активне відновлення інших втрачених функций.
Порушення мови після інсульту
Порушення говоріння та розуміння мови називається афазією. Вирізняють кілька видів афазії, залежно від локалізації інсультного вогнища.
Тотальна афазія
Хворий не говорить сам і не розуміє зверненої до нього мови, не впізнає оточуючих. Зазвичай спостерігається в перші дні після інсульту, а потім відступає, але при тяжкому ураженні може затягуватися на тижні.
Моторна афазія
Хворий розуміє мову, але не може говорити, тому що вражений речо-руховий центр (зона Брока). Хворий може вимовляти окремі звуки, але не може зібрати слово повністю. Порушено артикуляцію, можуть взаємозамінюватися подібні звуки.
Сенсорна афазія
Порушення розуміння мови (ураження зони Верніке). Хворий чує звуки, але не може скласти їх у слова (промова сторонньої людини здається абракадаброю), зрозуміти сенс. Це ускладнює визначення ступеня порушення мовної функції. Сенсорна афазія часто поєднується з моторною.
Семантична афазія
Хворий відчуває труднощі у розумінні багаторівневих мовних конструкцій, довгих речень, дієприкметників. Прості та короткі фрази повністю доступні.
Амнестична афазія
Здатність до промови і побудові фраз збережена, але хворий відчуває труднощі при формулюванні своїх думок, оскільки забуває назви предметів і явищ або не може співвіднести назву і фізичний об’єкт.
Діагностика та лікування мовних порушень
Повною мірою діагностувати порушення мови після інсульту може лише логопед-афазіолог, оскільки навіть невролог не має цих специфічних знань. Відповідно реабілітацією хворого також займається саме цей фахівець.
Відновлення вимови після інсульту має позитивний прогноз, особливо якщо реабілітація була розпочата протягом 1-3 тижнів після гострого порушення мозкового кровообігу, поки ще хворий знаходиться в неврологічному відділенні. На момент виписки у третини пацієнтів, які перенесли інсульт, відновлено мову майже повністю. Але у будь-якому разі, відновилася мовна функція чи ні, хворим ще якийсь час необхідно продовжувати заняття з логопедом в умовах денного стаціонару.
Як відбувається відновлення мови
Перший етап реабілітації – розгальмовування мовної функції. Заняття починаються з легких вправ, доступних хворому, а під час реабілітації їхня складність наростає.
Залежно від виду афазії логопед підбирає необхідні вправи: назва предметів, побудова фраз тощо. Для кращого ефекту з’ясовуються значущі для хворого теми, вони є мотивуючими. Також важливо створювати умови, за яких пацієнт буде змушений самостійно почати говорити. При цьому не можна давати надто важкі завдання, оскільки неуспіх може спричинити розчарування та знищити всю мотивацію до відновлення.
Якщо реабілітацію не було розпочато у перші тижні після інсульту, ймовірність повного відновлення мовної функції суттєво знижується. Тим не менш, досвідчений логопед-афазіолог за допомогою спеціальних технік і з належною старанністю хворого зможе максимально або навіть повною мірою повернути втрачену функцію.
Реабілітація в домашніх умовах
Перше, що потрібно від оточення людини, яка перенесла інсульт – психологічна підтримка. Хворий, що втратив мову, перебуває у пригніченому стані, думає, що його соціальне життя закінчено, а сам він є тягарем.
Для ефективної реабілітації як мови, так і рухових функцій важливий позитивний настрій та підтримка близьких:
- не можна різко висловлюватися щодо хворого у його присутності;
- необхідно контролювати вираз обличчя, щоб не поранити його незадоволеною гримасою;
- спілкуватися з хворим потрібно м’яко і терпляче, але не як з маленькою дитиною;
- в жодному разі не можна позбавляти його спілкування, оскільки, по-перше, це позбавляє хворого мовної стимуляції, а по-друге, вводить їх у депресивний стан.
Що ж до мовних вправ, їх виконувати можна лише з дозволу і після інструктажу логопеда. Звичайно, оточуючим хочеться, щоб мова скоріше відновилася, але це не той випадок, де потрібно форсувати події. Краще просто вести з хворим прості бесіди, розповідати йому про повсякденні справи чи якісь події. Такі діалоги стимулюють його до спілкування і мотивують до якнайшвидшого одужання.