Епілепсія – складне неврологічне захворювання із тисячолітньою історією. Однією із найпоширеніших (до 45% випадків) форм є скронева епілепсія, тобто патологічний осередок збудження локалізується у скроневій частині головного мозку. Багато джерел навіть виділяють її, як окреме захворювання.
Відмінна риса скроневої епілепсії – ця форма найгірше піддається лікуванню, у 30% антиконвульсивні препарати не мають взагалі ніякого ефекту.
Причини розвитку скроневої епілепсії
Поділяють дві групи причин виникнення скроневої епілепсії (СЕ):
- Перинатальні (період внутрішньоутробного розвитку та пологи):
- внутрішньоутробна інфекція та багатоводдя,
- гіпоксія плода,
- передчасні пологи,
- кортикальна дисплазія
- задуха при пологах,
- родова травма.
- Постнатальні (з моменту народження та протягом життя):
- різні захворювання головного мозку (інфекції, запалення, кісти, пухлини),
- черепно-мозкові травми (конкретно, скроневої частки),
- алкогольна залежність (є навіть поняття алкогольної епілепсії),
- авітаміноз, гіпоглікемія, порушення кровообігу, інтоксикації та ін.
Практично у всіх випадках скроневої епілепсії виявляється порушення в будові гіпокампу – склероз гіпокампу.
Існує думка, що епілепсія передається у спадок, проте це не відповідає реальності. Саме захворювання не є спадковим, проте, успадковується специфічна реакція нейронів на подразники, що може спровокувати дебют захворювання.
Симптоми скроневої епілепсії
Перші ознаки скроневої епілепсії зазвичай проявляються з піврічного віку та до 6-7 років. Іноді прояви хвороби настільки непомітні, що батьки не реагують на них, вважаючи звичайним нездужанням.
Такий стан може зберігатися все життя, а може прогресувати і бурхливо проявитися в пубертаті.
Найчастіше напади при СЕ парціальні (локальні), але за важкому перебігу захворювання патологічна активність може поширюватися з однієї частини тіла на оточуючі, й у результаті повністю захоплювати організм, викликаючи так званий вторинно-генералізований епілептичний напад.
Початок нападу при скроневій епілепсії зазвичай виражається:
- З боку моторики: мимовільні рухи (поворот долоні, очей, голови у певний бік), неадекватні дії (хворий починає перекладати речі з місця на місце, переодягатися тощо);
- з боку відчуттів: галюцинації (візуальні, слухові, нюхові, смакові) мають характер «здалося», чим відрізняються від істинних галюцинацій;
- вестибулярні порушення: запаморочення, втрата рівноваги;
- психічні прояви: напади тривоги, панічні атаки, відчуття дереалізації та деперсоналізації;
- часто напад супроводжується неясними болями в ділянці серця або розладом шлунково-кишкового тракту (болями в шлунку, слабкістю кишечника).
Ці симптоми можна вважати аурою перед складним парціальним нападом, який супроводжується неусвідомленими компульсивними діями: неконтрольоване ковтання, смоктальний рефлекс, жувальні рухи щелепою, гримасування, моргання, оглядання на всі боки, потирання рук, притопування.
Іноді епілептичний напад, навпаки, може виражатися у завмиранні хворого у неприродній позі. У деяких випадках відбувається непритомність без судомного синдрому. Під час нападу хворий зазвичай не реагує на навколишні стимули, а після нападу не пам’ятає, що робив під час нього.
Діагностика та лікування скроневої епілепсії
Методи діагностування єдині для всіх форм епілепсії і проводяться, насамперед, з допомогою МРТ і енцефалографії.
При медикаментозному лікуванні (застосовуються препарати карбамазепіну, вальпроати, барбітурати) спостерігається зменшення кількості нападів у 2 рази у 60% хворих, а у 25% період ремісії сягає 5 років і більше. При тяжких формах скроневої епілепсії показано хірургічне втручання – резекція скроневої частки ГМ або амігдалотомія (розсічення мигдалеподібного тіла). У такому разі повне звільнення від нападів сягає 80%.
Фахівці клініки сучасної неврології «Аксімед» рекомендують при підозрах на будь-яке неврологічне захворювання, а особливо епілепсію, звертатися до клініки для встановлення точного діагнозу та своєчасного та адекватного лікування. Пам’ятайте, скронева епілепсія має тенденцію до прогресування. Напади, сила яких з часом лише наростає, заважатимуть повсякденному життю і можуть призвести до соціальної ізоляції. Подбайте про себе та своїх рідних, почніть лікування вчасно.