Лікувальна фізкультура (ЛФК) – це метод лікування (реабілітації) та профілактики захворювань за допомогою фізичних вправ.
Кожен рух розвиває певну групу м’язів або орган (наприклад, біг розвиває легені, зміцнює серцево-судинну систему, підвищує загальний м’язовий тонус; нахили вперед/назад/ убік дозволяють зберегти здорову рухливість поперекового відділу хребта і стимулюють роботу кишечника).
Кваліфікований лікар-фізіотерапевт завжди індивідуально підбирає комплекс вправ, залежно від основного захворювання пацієнта та загального стану його здоров’я.
Історія ЛФК та значення у сучасній медицині
Розуміння, що помірне фізичне навантаження – запорука здоров’я людини, з’явилося понад 2500 років тому. У Стародавньому Китаї розвивалося вчення Кунг-Фу, а розроблена на його основі лікувальна гімнастика викладалася в Китайських інститутах, як обов’язковий предмет. У цей час у Стародавню Грецію «батько медицини» Гіппократ стверджував, що фізичні вправи – один із найважливіших інструментів медицини, і навіть запровадив поняття «лікувальна доза».
З тих давніх часів знання про користь помірних фізичних навантажень зростали, розвивалися нові школи та напрямки, винаходилися тренажери, і до ХХ століття лікувальна фізкультура (ЛФК) стала обов’язковим елементом виховання людини, здорової фізично та психічно. Ранкова гімнастика в дитячому садку, уроки фізкультури у школі, рухливі ігри спортивного характеру, ранкова зарядка, аквааеробіка та масажі у санаторіях – все це елементи ЛФК.
Проте повноцінним розділом медицини лікувальна фізкультура стала лише у середині ХХ століття. Зате на даний момент це найважливіший метод лікування та реабілітації, травматології, неврології, ортопедії.
Однозначно позитивний момент – ЛФК можна займатися самостійно, як профілактика захворювань. Однак, якщо ви відчуваєте серйозний дискомфорт у певних органах, краще спочатку звернутися до фізіотерапевта, щоб не посилити патологічний стан, при якому певний вид активності може бути абсолютно протипоказаним.
Чим корисна лікувальна фізкультура
Вправи в ЛФК спрямовані на розтягнення м’язів та зв’язок, зміцнення м’язового корсету, збільшення рухливості суглобів, розвиток витривалості. Крім відновлення або збереження загальної свободи рухів людини, лікувальна фізкультура виконує ще одну позитивну функцію: підвищує ефективність медикаментозної терапії, прискорює час одужання або хоча б пригальмовує прогресування захворювання. Це пов’язано з тим, що під час фізичних навантажень прискорюється кровообіг, отже, відбувається активніше насичення клітин киснем і поживними елементами.
Як уже говорилося вище, лікувальна фізкультура включає різні види активності:
- фізичні вправи (ранкова чи лікувальна гімнастика);
- робота з тренажерами (механотерапія);
- фізичні вправи у воді (лікувальне плавання, аквааеробіка);
- ходьба та легкі пробіжки;
- піший туризм та сходження;
- рухливі або спортивні ігри (що не потребують спецтренувань);
- масажі;
- банні процедури.
Основними формами ЛФК є гімнастика, часто із застосуванням додаткового спортінветаря (м’яч, гантелі, скакалка, обруч), лікувальний біг та вправи у воді.
Важливо розуміти, чим лікувальна фізкультура відрізняється від професійного спорту: у спорті дії спрямовані на результат, людина працює на межі своїх можливостей, виснажує себе.
Мета ЛФК – виховання здорового, гнучкого та витривалого тіла без надмірних навантажень.
Образно висловлюючись, мета занять спортом – побити рекорд у бігу на 1000 м, а лікувальна фізкультура дає можливість у 60 років грати з онуками у наздоганялки без ризику задихнутися за кілька хвилин таких ігор.
Кому потрібна лікувальна фізкультура
Як профілактичний засіб, лікувальна фізкультура показана всім, починаючи мало не з народження. Але особливо цей спосіб лікування рекомендований людям із сидячою роботою та малорухомим способом життя, а також:
- при остеохондрозі, коксартрозі та інших захворюваннях опорно-рухової системи;
- для лікування порушень постави (сколіоз), плоскостопість;
- при відновленні після травм;
- як елемент реабілітації після інсульту;
- при хворобах дихальної системи (бронхіальна астма, обструктивний бронхіт) та після операцій на грудній клітці;
- для зміцнення серцево-судинної системи та відновлення після операцій на серці;
- при хворобах шлунково-кишкового тракту (гастрит, коліт, холецистит, синдром млявого кишечника);
- під час вагітності та при підготовці до пологів.
У профілактичних цілях заняття ЛФК можуть проводитися абсолютно самостійно (з самостійним підбором комплексу вправ), з лікувальною метою – після консультації фахівця:
- Самостійно;
- індивідуально з інструктором ЛФК;
- у невеликих групах (2-4 особи);
- у вигляді групових тренувань (до 12 осіб).
Як проходять заняття ЛФК
Після проведення всіх необхідних обстежень, і маючи уявлення про загальний стан здоров’я, лікар-ЛФК індивідуально підбирає комплекс вправ (загальноактивних, для всього організму і для конкретної групи м’язів) і визначає дозування навантажень (лікувальна, тонізуюча або тренуюча).
Кожне заняття ділиться на три етапи:
- Вступний (ходьба, легка розминка);
- основний (8-12 спеціальних вправ);
- завершальний (відновлення дихання, релаксація).
Тривалість заняття може змінюватись від 10-15 хвилин, на початку лікувального курсу, до години – наприкінці.
І важливою особливістю ЛФК є уникнення шаблону. Людський організм дуже швидко адаптується до навантажень і буквально через кілька занять вправа, що постійно виконується, перестає виконувати свою терапевтичну функцію. Тому інструктор ЛФК постійно змінює види вправ, спрямованих на ту саму групу м’язів.
Наприклад:
- Для розтягування м’язів спини і задньої поверхні стегна спочатку може застосовуватися вправа «Складка» стоячи: ноги разом, робиться нахил вперед і вниз з метою торкнутися долонями підлоги, зберігаючи ноги рівними.
- Через кілька занять цю вправу замінюють іншою, спрямованою на роботу тієї ж групи м’язів. Вихідне положення: ноги широко розставлені, пальці ніг спрямовані вперед, ноги максимально зігнуті в колінах, таз максимально опущений (загальна поза – присід з широко розведеними ногами); долоні впираються в підлогу трохи попереду тазу. Далі проводиться випрямлення ніг в колінах і підйом таза вгору, долоні ж від підлоги не відриваються, спину не округляти. І повернення у вихідне становище.
У середньому курс лікувальної фізкультури триває 1-3 місяці, але будь-який фахівець порадить вам продовжувати заняття профілактичною гімнастикою та практикувати ранкову пробіжку. Адже, як казав давньокитайський медик Хуа То: «Якщо ручка дверей часто рухається, вона не іржавіє. Так і людина, якщо вона багато рухається, то не хворіє».