Реабілітація після інсульту сама по собі не проста справа, яка потребує щоденної спільної роботи фахівців, пацієнтів та їхніх родичів.
Людині буквально доводиться всьому вчитися наново. Ходити, рухатись, говорити… Загалом, для повернення людини до щасливого повноцінного життя належить виконати колосальну спільну роботу.
Крім фізичних нездужань та інших безпосередніх наслідків інсульту, хворий переживає і психологічні страждання:
- складно переживає зміну у звичному способі життя;
- відчуває сором за свою безпорадність;
- страх стати тягарем для оточуючих;
- тривогу, що назавжди залишиться інвалідом;
- тугу від ізоляції та нерухомості.
Багато людей, які перенесли інсульт, важко переносять свою залежність від інших людей. Особливо це стосується людей, які до хвороби відрізнялися жорстким характером, волелюбністю та самостійністю, загостреним почуттям власної гідності. Людина, яка звикла завжди сама відповідати за своє життя і приймати рішення, болісно сприймає те, що тепер вона перебуває під опікою близьких.
Всі вищезгадані причини можуть призвести до виникнення у хворого постінсультної депресії. Це може проявлятися в тому, що людина втрачає віру у своє одужання, інтерес до життя, до реабілітаційних заходів, фізичних вправ, засмучує своїх рідних дратівливістю і часом сварливою, грубою поведінкою. Буває, що хворі зовсім відмовляються брати участь у реабілітації. Навколишній світ здається їм безрадісним і тьмяним.
Тепер уже депресія, яка спричинена хворобою, сама стає перешкодою до одужання — адже хворий не докладає зусиль для відновлення втрачених функцій, відштовхує допомогу родичів та лікарів.
Поради для боротьби з депресією після інсульту
- Поява багатьох страхів відбувається через брак інформації про захворювання та відновлення. По-перше, задайте лікарю всі питання, що вас цікавлять. Зрозумівши суть хвороби та приблизні прогнози, відверто донесіть усе пацієнтові.
- Обговоріть із хворим список тих людей, яких він хотів би бачити і з ким спілкуватися не хотів би найближчим часом. З низки причин, багато хворих, не хотіли б бачити когось із колег чи друзів, і їх прихід може негативно позначитися на їхньому психологічному стані.
- З хворим слід обов’язково спілкуватися. Знерухомленій людині необхідна моральна підтримка і контакт з навколишнім світом. Навіть якщо у хворого порушено мовлення, найчастіше він, як і раніше, може сприймати мову. Спілкування з хворим не менш важливе, ніж медикаменти. Розповідайте йому про свою роботу, друзів, обговорюйте погоду, дітей, політику. Зауважте найменші успіхи у відновленні. Виявляйте своє кохання, висловлюйте впевненість у тому, що незабаром ситуація зміниться і він повернеться до звичайного життя.
- Підключайте до роботи спеціалістів (психотерапевтів, психологів).
- Спів та музика допомагають хворим зняти стрес, прискорити постінсультне відновлення та повернути комунікативні навички.
Рідним та близьким хворого теж необхідна психологічна допомога
Є безліч прийомів та правил, які допомагають родичам постінсультних хворих боротися зі втомою та стресом:
- «Загнаних коней пристрілюють». Якщо ви практично на межі – зупиніться та відпочиньте.
- Не тягніть все на своїх плечах, не соромтеся просити допомогу в інших людей – друзів, рідних, спеціалістів (психологів, психотерапевтів).
- Знаходьте способи відволіктися від гнітючих думок і підняти собі настрій.
- Застосовуйте традиційні методи зняття напруги – різноманітні водні процедури, піші прогулянки, заняття спортом, медитацією, йогою, аромотерапія, точковий масаж та ін.
Не втрачайте оптимізму, налаштовуйтесь на перемогу.