Ендокринолог — спеціаліст, що займається діагностикою та лікуванням хвороб залоз внутрішньої секреції або ендокринних залоз, до яких належать щитовидна залоза, гіпофіз, надниркова залоза, підшлункова залоза (її острівцевий апарат), полові залози. Усі залози внутрішньої секреції виробляють гормони, які виділяються в кров і чинять біологічну дію на органі й тканини.
В умовах сучасної екології значну частку в структурі ендокринної патології займають хвороби щитовидної залози. Збільшення щитовидної залози (зоб) може супроводжуватися зміною її функціональної активності. Залежно від зміни гормонопродукуючої функції розрізняють:
- Гіпотіреоз — стан, при якому вироблення тіреоїдних гормонів знижене.
- Еутіреоз — вироблення гормонів не порушене.
- Тиреотоксикоз — щитовидна залоза продукує підвищену кількість тіреоїдних гормонів.
Підвищена функція щитовидної залози (тиреотоксикоз) проявляється порушенням, пітливістю, витрішкуватістю, тремтінням в тілі й серцебиттям, підвищенням артеріального тиску та серцевими аритміями. Найбільш часте захворювання, що проявляється гіперпродукуванням тіреоїдних гормонів — дифузійний токсичний зоб (Базедова хвороба) — має автоімунну природу й зустрічається частіше в жінок 30-50 років.
Зниження функції щитовидної залози (гіпотіреоз) проявляється млявістю, повільністю, сонливістю, зниженням пам’яті, часто виникають сухість шкіри, одутлість лиця й набряклість кінцівок (так звана мікседема — слизуватий набряк), грубий голос, ламкість нігтів, випадання волосся, збільшення маси тіла, відчуття мерзлякуватості, з боку кишечнику — запори. Виразність симптомів гіпотіреозу багато в чому залежить від причини захворювання, ступеню тіреоїдної недостатності та індивідуальних особливостей пацієнта.
Діагностика захворювань щитовидної залози здійснюється шляхом дослідження вмісту в крові гормонів (тироксин — Т4, трийодтиронін — Т3, тіреотропний гормон — ТТГ), а також ультразвукового сканування щитовидної залози (дозволяє виявити вузли зобу, новотвори, запальні зміни).
Автоімунний тиреоїдит — хронічне автоімунне запальне захворювання щитовидної залози. Симптоми автоімунного тиреоїдиту — значна щільність і вузлуватість щитовидної залози при обмацуванні; пацієнти можуть відчувати утруднення при ковтанні, утруднення подиху, помірні болі в області щитовидної залози. При гіпертрофічній формі автоімунного тиреоїдиту щитовидна залоза збільшена, а при атрофічній формі її розміри в нормі або навіть зменшені. Зниження функції щитовидної залози характерне для обох форм автоімунного тиреоїдиту. Автоімунний тиреоїдит, як правило, розвивається поступово. Іноді спочатку проявляються ознаки тиреотоксикозу, який або з’являється внаслідок руйнування фолікулів, або пояснюється комбінацією автоімунного тиреоїдиту та дифузійного токсичного зобу. Часто пізніше розвивається гіпотиреоз.
Важливу роль відіграє дослідження крові на визначення рівня гормонів щитовидної залози, а також антитіл до тіреоглобуліну — АТТГ.
Цукровий діабет — ендокринне захворювання, що розвивається внаслідок абсолютної чи відносної (порушення взаємодії з клітинами-мішенями) недостатності гормону інсуліну, в результаті чого розвивається гіперглікемія — стійке збільшення вмісту глюкози в крові. Захворювання характеризується хронічним плином і порушенням усіх видів обміну речовин: вуглеводного, жирового, білкового, мінерального й водно-сольового.
Розрізняють цукровий діабет I типу, який розвивається в дитячому та юнацькому віці і пов’язаний з деструкцією b-кліток підшлункової залози та абсолютною інсуліновою недостатністю, найчастіше має генетичну схильність.
Цукровий діабет II типу розвивається в зрілому віці та пов’язаний з порушенням взаємодії інсуліну із клітинами органів-мішеней (інсулінорезистентність), при цьому інсулін виробляється в нормальній кількості; головним фактором ризику цього типу діабету є ожиріння.
Симптоми клінічної картини діабету
- Поліурія — посилене виділення сечі, викликане підвищенням осмотичного тиску сечі за рахунок розчиненої в ній глюкози (у нормі глюкоза в сечі відсутня). Проявляється прискореним рясним сечовипусканням, у тому числі й у нічний час.
- Постійна невтоленна спрага — обумовлена значними втратами води із сечею й підвищенням осмотичного тиску крові.
- Поліфагія — постійний невситимий голод. Цей симптом викликаний порушенням обміну речовин при діабеті, а саме — нездатністю кліток поглинати та переробляти глюкозу під час відсутності інсуліну (голод серед достатку).
- Схуднення ( більш характерно для діабету I типу) — частий симптом діабету, який розвивається незважаючи на підвищений апетит хворих.
Мають місце також малоспецифічні клінічні ознаки, що розвиваються повільно протягом довгого часу. Ці симптоми характерні для діабету як 1-го, так і 2-го типу:
- сверблячка шкіри та слизуватих оболонок (вагінальна сверблячка);
- сухість у роті;
- загальна м’язова слабкість;
- запальні поразки шкіри, що важко піддаються лікуванню;
- порушення зору.
Діагностика і консультація ендокринолога в клініці Аксімед
- цукрового діабету I і II типу (діагностика, призначення й корекція терапії);
- захворювань щитовидної залози (вузловий зоб, автоімунний тиреоїдит, гіпотиреоз й ін.);
- хвороб надниркової залози (Аддісонова хвороба, гіперкортицизм, адреногенітальный синдром, феохромоцитома);
- захворювань гіпофізу (хвороба Іценко-Кушинга, акромегалія, нецукровий діабет й ін.);
- гіпоталамічного синдрому;