Епілептолог

Епілептолог — це фахівець з діагностики та лікування епілепсії й реабілітації епілептичних хворих. Епілептолог у Києві — це лікар-невролог, який прицільно вивчає функціональне порушення головного мозку, що приводять до виникнення эпі-нападів. Як правило, пацієнти направляються на консультацію епілептолога для уточнення діагнозу, проведення лікування й диспансерного спостереження. У ході первинної консультації епілептолог докладно опитує й обстежує пацієнта, додатково призначає інструментальні обстеження.

Коли звертаються до Епілептолога?

До епілептолога направляють інші фахівці з появою наступних симптомів:

• раптові напади, супроводжувані судорожними посмикуваннями;
• неодноразова раптова втрата свідомості, без судорожного компонента;
• відчуття тимчасового «відключення» від оточуючої дійсності.

Що відбувається на прийомі епілептолога?

Лікар ознайомиться з наявними даними обстежень, розпитає про характер нападів, їх тривалість, час виникнення, поцікавиться захворюваннями, перенесеними протягом життя, спадковими схильностями, способом життя. Проведе огляд. Призначить додаткове обстеження, лікування, дасть рекомендація зі способу життя.

Які додаткові обстеження може призначити епілептолог?

• Електроенцефалографія (ЕЕГ).
• Ехоенцефалографія (ЕхоЕГ).
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ) головного мозку.
• Консультація профільних фахівців

Основною ознакою хвороби епілепсії є тривалий судомний припадок. Нападу передує короткочасний стан, який називається аурою — своєрідний сигнал про його початок. Виражається аура по-різному: хтось почуває немов би вітерець (звідси й назва «аура»), хтось бачить іскри, хтось відчуває який-небудь запах, хтось чує шум та грім і т.п. Сам напад починається з лементу, що викликаний судомним спазмом голосової щілини. Людина непритомніє й падає, судоми охоплюють усе тіло, м'язи напружуються, людина починає судорожно битися. Лице синіє, подих спочатку затримується, потім стає гучним, слина не ковтається, на губах з'являється піна. Часто під час припадку людина може прикусити язик, губи, щоку. Після цього хворий починає спокійно дихати, лице рожевіє — припадок найчастіше закінчується глибоким сном.

Якщо хворий встає відразу після припадку, то свідомість у нього не зовсім ясна, погляд блукає, і він не відразу впізнає людей поряд з ним та не відразу орієнтується в оточенні. Мова його в цей час дуже бідна — говорить мало, обходиться декількома словами.

Якщо хворий засинає, то по пробудженні він нічого не пам'ятає й догадується про те, що був припадок, або по почуттю розбитості, або по прикусах у роті. Частота великих судомних припадків різна. Іноді вони бувають щодня або кілька разів на день, іноді — раз на тиждень, раз на місяць і навіть раз на рік. Природно, це обмежує працездатність людини — їй не можна перебувати на висоті, біля вогню чи води, біля механізмів, що рухаються, на транспорті.

Якщо трапиться припадок у цих умовах, хворий може загинути або одержати серйозні ушкодження. Крім великих епілептичних припадків, є й так звані малі, при яких не падають, загальних судом не буває, але є скоро минаючі розлади свідомості, коли хворий блідне або червоніє, вкривається потом, іноді судорожно робить які-небудь автоматичні рухи, наприклад, жування, поворот голови й ін.

В «Аксімеді» прийом веде лікар-фахівець з діагностики та лікування епілепсії й реабілітації епілептичних хворих у м. Києві.