Нейроінфекції

Інфекційні захворювання нервової системи — одна із частих форм неврологічної патології, їх питома вага в структурі загальної патології нервової системи становить близько 40%.

В останні роки значно розширилися можливості діагностики нейроінфекцій. Виділяють гострі (менінгіти, енцефаліти), підгостри і хронічні в’ялотекучі (арахноиїдити, арахноенцефаліти) інфекції центральної нервової системи.

Причини нейроінфекцій

По етиологічному фактору (причина хвороби) розрізняють вірусні, бактеріальні, грибкові й протозойні (наприклад, токсоплазмоз) поразки мозку.

Усі гострі інфекції центральної нервової системи (менінгіти, енцефаліти) є невідкладними станами й захворілі підлягають негайній госпіталізації й стаціонарному лікуванню.

Тому, якщо в пацієнта є набір таких тривожних симптомів, що як раптово виникли лихоманка, головний біль, блювота, світлобоязнь, епілептичні припадки й, особливо, якщо напередодні була перенесена важка ОРВІ або інша інфекція — це привід негайно звернутися до лікаря або викликати бригаду «швидкої допомоги».

Лікування нейроінфекції

У стаціонарі, як правило, такому пацієнтові робиться спинномозкова пункція з метою дослідження ліквору (спинномозкової рідини) на предмет запальних змін і визначення вірусних і бактеріальних агентів, а також МРТ головного мозку. Від результатів дослідження залежить тактика лікування такого пацієнта.

Хронічні в’ялотекучі нейроінфекціі протікають найчастіше у формі арахноїдиту або арахноэнцефалита, і, найчастіше, мають вірусну этиологию. Проявляються вони стійким головним болем, субфебрильною температурою, вираженою загальною слабістю й пітливістю, хронічною утомою, двоїнням в очах, хиткістю при ходьбі, нудотою й блювотою ранками (найчастіше на висоті головного болю).

Інфекційна поразка центральної нервової системи обов'язково підтверджується виявленням на МРТ запальних змін у мозку або оболонках, ознаками внутрічерепної гіпертензії на очному дні, а також специфічними імунологічними показниками крові.

Дуже важлива ідентифікація збудника інфекційного захворювання головного мозку. Із цією метою застосовується дослідження змісту в крові імуноглобулінів (антитіл) до основних збудникам нейроінфекцій: вірусам простого герпесу 1 і 2 типу, цитомегаловірусу, вірусу varicella zoster, вірусу Эпштейна-Барр, токсоплазме й т.п. (так звані інфекції групи TORCH).

За рахунок розробки й впровадження в клінічну практику потужних противірусних і антибактеріальних препаратів, імуноглобулінів значно покращилася якість терапії пацієнтів із запальними захворюваннями центральної нервової системи.

Невролог амбулаторної практики найчастіше має справа із хронічними в’ялотекучими вірусними нейроінфекциями й наслідками перенесених раніше гострих нейроінфекцій. Залишкові явища перенесених нейроінфекцій найчастіше проявляються в синдромі ликворної гіпертензії тієї або іншого ступеня виразності (підвищення внутрічерепного тиску), а також в астеновегетативному синдромі, що значно знижує працездатність і якість життя пацієнта.

Наявність тривалої субфебрильної температури в комбінації зі стійкими головними болями й нудотою, епілептичними припадками неясного генеза — привід звернутися до невролога й обстежитися на предмет нейроінфекціі.

Фахівці нашої клініки призначать повний діагностичний комплекс для своєчасного виявлення й наступної адекватної терапії того або іншого захворювання. У клініці консультативну роботу здійснює інфекціоніст.