Епілепсія

Епілепсія являє собою захворювання нервової системи, яке проявляється різноманітними судорожними (а буває і безсудорожними) припадками, а з часом і зміною особистості.

Серед населення всього світу поширеність епілепсії коливається в межах 0,3-0,5%.

Види епілепсії

• Ідіопатична епілепсія - розвивається в ранньому віці і не має чітко виявленої органічної причини. Походження ідіопатичної епілепсії має зв'язок з спадковими факторами і характеризується структурними змінами медиобазальних відділів скроневих часток мозку (мезіальний темпоральний склероз).
• Симптоматична епілепсія являє собою епілептичні припадки в результаті того чи іншого уточненого неврологічного захворювання: після травми, інсульту, енцефаліту, при алкоголізмі та інших інтоксикаціях.

Основу патогенезу епілепсії становить формування в конкретній зоні головного мозку эпілептогенного осередка (вогнища гіперзбудженості) який можна виявити при электроенцефалограммі (ЕЕГ-дослідженні).

Виділяють генералізовані напади (з виключенням або зміною свідомості) і парціальні (без вимикання свідомості). До генералізованих припадків відноситься великий судомний припадок та малі напади (petit mal). Великий епілептичний припадок — найбільш драматичний прояв епілепсії, починається раптово, проявляється втратою свідомості, судомами в руках і ногах, прикусом язика, часто мимовільним сечовипусканням в кінці. У пацієнтів з епілепсією часто можна виявити прикус язика і сліди невдалих падінь. Малі епілептичні напади полягають у раптовому, на кілька секунд, вимкнення свідомості без падіння і судом (пацієнт ніби «застигає», не слухає звернену мову).

Парціальні напади проявляються судомами в одній половині тіла, неприємними відчуттями в кінцівках з одного боку, зоровими або слуховими галюцинаціями, характер нападів залежить від того, в якій зоні мозку знаходиться вогнище патологічної імпульсації (відповідно виділяють скроневі, лобові, тім'яні та потиличні епілепсії). Існують також складні психічні еквіваленти припадків (частіше при скроневій епілепсії), що характеризуються сутінковим розладом свідомості, дереалізацією, блуканням.

При епілепсії основним дослідженням є запис ЕЕГ, за свідченнями якої може бути призначена МРТ мозку. Величезне значення має оцінка ЕЕГ в динаміці, особливо в лікувальному процесі.

Лікування епілепсії є складним і тривалим процесом, пацієнт повинен весь час (роками) приймати спеціальні протиепілептичні препарати. Підбір схеми лікування індивідуальний для кожного пацієнта і залежить від виду епілепсії, супутньої патології, типу нападів, здійснюється лише кваліфікованим фахівцем-неврологом під контролем ЕЕГ і клінічної картини (характер і частота нападів).